День первый.
Привет, мужики! Сегодня я поделюсь с вами своей незабываемой историей, как я закупился легендарными закладками ЛСД и попал в флешмоб зомби. Все началось пару недель назад, когда я решил кутить и направиться на поиски хэша. Мой друг Макс обещал найти для меня самое качественное говно, и я надеялся, что это будет настоящая находка.
День второй.
Вчера вечером я с Максом встретился в подворотне, чтобы получить долгожданную добычу. Он выдал мне маленький конвертик, в котором лежала крошечная бумажка с надписью "Хэш 420". Я уже начал скамить, подумывая о классной поездке на хэше, но Макс внезапно прошептал мне на ухо: "Брат, забудь о хэше, у меня есть что-то намного круче. Хочешь попробовать кислоту?"
День третий.
Так как мне всегда интересно новое, я согласился. Макс сказал, что у него есть вес ЛСД 25, и мы сможем оторваться на полную катушку. Я был в нетерпении и не мог дождаться момента, чтобы попробовать эту дурь. Макс предупредил меня, что эта кислота сильна и мобильность востановится только через несколько дней. Но на хрена мне была нужна мобильность, если я мог проникнуть в мир безумия и ярких красок?
Мне всегда нравились подобные эксперименты, особенно когда я лицезрел весь этот безумный мир через призму наркотиков. Мне казалось, что это мой личный флешмоб, в котором я был главным актёром и звездой. Я жаждал новых ощущений и готов был выпилить всю реальность из своего сознания.
День четвёртый.
И вот, настал день "Д". Я и Макс встретились в заброшенном парке, чтобы попробовать эту закладку. Мой сердцебиение участилось перед каждым шагом, ведь я знал, что после этого ничего уже не будет прежним. Мы положили кислоту на шершавый язык и начали поправляться.
День пятый.
Когда первые эффекты наркотика начали проявляться, мир вокруг меня стал искажаться. Краски стали ярче, звуки стали громче, а реальность превратилась в настоящий калейдоскоп. Я ощущал себя частью флешмоба зомби, где все окружающие превратились в ходячих мертвецов. Это был безумный карнавал, где я был не просто наблюдателем, а активным участником.
Я бродил по улицам, смеялся и делал необычные движения. Все люди вокруг меня казались мертвыми, и это было просто охуенно. Я не мог остановиться, жаждал больше и больше. Мне казалось, что я на самом дне исследую новые границы своего сознания.
День шестой.
Но через несколько дней я понял, что все, что хорошего, должно заканчиваться. Мир безумия и красок начал меня утомлять, а реальность, которую я решил выпилить, начала отчаянно возвращаться. Мое сознание размылось, и я понял, что пора вернуться в реальный мир.
День седьмой.
Сегодня я проснулся с ощущением похмелья и громкой болью в голове. Все вокруг стало таким серым и скучным. Я понял, что закладки от моего приключения скоро исчезнут, а память о флешмобе зомби останется только в моих воспоминаниях.
Заключение.
Если вы не знаете, как купить ЛСД и попасть в флешмоб зомби, подумайте, стоит ли оно того.
Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.